Матеріали до конкурсу "Моя країна - Україна"

КОНКУРСНА РОБОТА

 

В номінації «Проект»

 

на тему: «Рушник вишиваємо – пальчики розвиваємо»

 

(для здобувачів освіти старшого дошкільного віку

 

спеціальної групи для дітей з ЗПР)

 

 

 

                                        Виконавці:

 

                                                        Вчитель-дефектолог

 

                                                        Грабко Тетяна Анатоліївна

 

                                                         вихователі групи:

 

                                                        Медведєва Тетяна Володимирівна

 

                                                        Реніна Тетяна Матвіївна

 

ЗДО (ясла-садок) комбінованого типу

 

                   № 221 «Пілот»

 

                   ТВО Дніпровського району

 

                   Запорізької міської ради

 

                   Запорізької області

 

 

 

м. Запоріжжя 2019р.

 

 

 

Зміст

 

Зміст проекту………………………………………………………………………3 - 5

 

Додаток 1 Методика роботи з геобордами……………………………………..6 - 8 

 

Додаток 2 Зразки елементів візерунків рушників на геобордах……………..9 - 13

 

Додаток 3 Вірші про рушники…………………………………………………14 - 18

 

Додаток 4 Казки, легенди про рушник………………………………………..19 - 24

 

Додаток 5 Загадки і приказки………………………………………………………..25

 

Додаток 6 Конспекти занять……………………………………………………26 - 38

 

Список використаних джерел……………………………………………………….39

 

Додаток 7 Відеопрезентація «Рушник вишиваємо – пальчики розвиваємо»

 

Конкурс: «Моя країна – Україна».

 

Проект: «Рушник вишиваємо – пальчики розвиваємо».

 

Керівники проекту: вчитель-дефектолог ЗДО № 221 «Пілот» Грабко Тетяна Анатоліївна, вихователі ЗДО № 221 «Пілот» Медведєва Тетяна Володимирівна, Реніна Тетяна Матвіївна.

 

Учасники проекту: діти спеціальної групи для дітей з ЗПР (старший дошкільний вік).

 

Об’єкт пізнання: навколишнє середовище.

 

Суб’єкт пізнання: діти – педагоги – батьки.

 

Тип проекту:

 

·                   Практико-орієнтований, діяльнісний (за домінуючою діяльністю);

 

·                   Короткотривалий (за терміном);

 

·                   Комбінований (за змістом);

 

·                   Творчий (за ступенем самостійності);

 

·                   Художньо-естетичний (за кінцевим результатом);

 

·                   Колективний (за кількістю учасників).

 

Тривалість проекту: тиждень

 

Мета:

 

·                   Діти – ознайомлювати дітей з українськими рушниками, показати багатство кольорів, різноманітність орнаментів; розвивати художньо-естетичні смаки; виховувати позитивне ставлення до національних традицій, звичаїв культури України.

 

·                   Батьки – мотивувати батьків на усвідомлення необхідності формування у дітей прагнення до набуття й використання на практиці знань з історії рідного краю, історії України і її народу.

 

·                   Педагоги – формувати орієнтацію педагогів на реалізацію патріотичного виховання в контексті розвитку духовного потенціалу особистості дитини дошкільного віку.

 

Завдання:

 

·                   Знайомити дітей з народним оберегом – рушником, його значенням для українців.

 

·                   Виховувати інтерес до народної творчості, патріотичні почуття, через формування поваги до народних традицій.

 

·                   Розвивати праксис пози при імітації окремих рухів дорослого, дрібну моторику рук та узгодженість рухів обох рук; розвивати сенсорно-перцептивну діяльність через роботу з геобордами.

 

·                   Збагачувати чуттєвий досвід дітей з особливими потребами, працювати над удосконаленням, якісним розвитком кінестетичного сприймання.

 

·                   Активізувати в словнику здобувачів освіти слова: рушник, оберіг, візерунок, доля, ненька.

 

Актуальність:

 

         Концепція спеціальної освіти осіб з психічними та фізичними вадами в Україні передбачає створення таких умов, за яких діти з особливими потребами могли б успішно реалізувати свої загальнолюдські права, стати корисними громадянами своєї держави, освіченість і соціальний статус яких задовольнятиме потреби суспільства. Ми бачимо, що по мірі росту і розвитку суспільства, його демократизації питання навчання, виховання, соціалізації дітей з особливими потребами стають дедалі актуальнішими. Питання потенційних можливостей дітей з затримкою психічного розвитку, пристосування їх до життя, засвоєння ними соціально-побутових, трудових навичок мають велике практичне значення. Ті питання, знання, які раніше визначалися недосяжними для вихованців спеціальної групи, зараз вважаються такими, що можуть бути донесеними до дітей з особливими потребами при правильних підходах до корекційно-розвиваючої педагогіки.

 

         Одним з таких складних питань є питання виховання любові до своєї країни, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної мови, національних цінностей українського народу та ін. Через сито віків просіяв і зберіг народ свій культурний спадок: у фольклорі, народних промислах, традиціях та звичаях. Народне мистецтво, українська культура - це невичерпне джерело естетичного, патріотичного виховання дітей дошкільного віку. З цих джерел у дітей виховується гордість за свій народ, шанобливе ставлення до родини, національних цінностей українського народу, любов до своєї спадщини. Ці теми пожвавлюють педагогічний процес, здійснюють особливий вплив на виховання моральних якостей, патріотичних почуттів.

 

        Цікавим напрямком в корекційно-виховному процесі стало поєднання старовинної спадщини українського народу – рушників та сучасних засобів розвитку мілкої моторики  - геобордів. Так як більшість дітей нашої спеціальної групи мають порушення або недорозвинення мілкої моторики та зорово-рухової координації. Рухи дітей бувають незграбними, неузгодженими, в них часто не виділяється ведуча рука. Діти не в змозі діяти одночасно обома руками одразу. Недостатній розвиток зорово-рухової координації призводить до того, що дитина часто промахується при спробі взяти предмет, так як невірно оцінює напрямок. Нашою задачею є ознайомити дитину з особливими потребами з народним оберігом – українським рушником доступними для її розуміння формами, методами, прийомами. При цьому перед педагогами постає завдання не просто сприяти накопиченню інформації, а подбати про її творче засвоєння на основі почуттів дитини через продуктивні види діяльності та роботу з геобордами.

 

 

 

Виконання проекту (проект реалізується в три етапи):

 

·                   Підготовчий (постановка мети і завдань, визначення методів ознайомлення з об’єктом, підготовча робота з дітьми та батьками, підбір матеріалів).

 

·                   Діяльнісний (створення рушників, їх елементів дітьми спеціальної групи).

 

·                   Аналітично-підсумковий (узагальнення результатів роботи, їх аналіз).

 

Шляхи реалізації проекту:

 

·                   Пріоритетним напрямком має стати постійне звертання до пізнавальної та рухової сфери дитини з особливими потребами;

 

·                   Процес роботи під час створення рушників, його якість та інтенсивність, залежать від розвитку мілкої моторики та сенсорно-перцептивної  діяльності вихованців з ЗПР;

 

·                   Стабілізувати емоційний стан, викликати позитивний емоційний контакт під час активної діяльності та задоволення від неї.

 

Заходи щодо реалізації проекту:

 

·                   Бесіда з дітьми про народні символи України;

 

·                   Перегляд відео презентацій ;

 

·                   Відвідування  краєзнавчого музею;

 

·                   Розглядання вишитих рушників:

 

·                   Пошук художнього матеріалу для активізації уяви у дітей (вірші, прикмети,                  прислів’я, пісні);

 

·                   Організація виставки рушників, інформаційних стендів для батьків;

 

·                   Відбиток результатів ознайомлення з рушниками в продуктивних видах діяльності та конструктивній діяльності (площинний та магнітний конструктор), в роботі з геобордами.

 

Подальший розвиток проекту: залучати батьків до розвитку мілкої моторики за допомогою нестандартного обладнання – геобордів.

 

Очікувані результати:

 

·                   Викликати у дітей з особливими потребами захоплення, позитивні враження від створення елементів візерунків українського рушника на геобордах;

 

·                   Сформувати ціннісне ставлення особистості до свого народу, Батьківщини, нації.

 

·                   Навчити дітей з ЗПР спеціальним рухам та тренувати їх.

 

ДОДАТОК 1

 

Геоборд – незвичайна розвиваюча іграшка

 

Для нас завжди було загадковим, що такого можна зробити з такою незвичайною іграшкою? Проаналізувавши велику кількість статтей ми дійшли до висновку – справді, геоборд – це прекрасна, необхідна і дуже цікава річ.

 

Геоборд (математичний планшет) – це багатофункціональна геометрична дошка для конструювання площинних зображень.

 

Геоборд складається з плаского поля і штирів, розташованих на полі рівновіддалено один від одного по горизонталі і вертикалі. Для роботи з геобордом також потрібні гумки – це можуть бути звичайні латексні канцелярські або тонкі кольорові для волосся. Одягаючи гумку на два штирі, можна отримати пряму лінію, на три – трикутник, на чотири – квадрат. З ліній і фігур можна створювати різні зображення, що просто неможливо не використовувати в іграх і навчанні дітей.

 

Це пристосування стало відомо ще в 50-ті роки минулого століття, завдяки єгипетському математику,філософу і магістру мистецтва Калебу Гаттегно, який створив перше «поле для малювання гумками» з 25 штирями. Геоборд, на думку математика, допомагає дитині в засвоєнні деяких базових правил планіметрії: периметр, площа, фігура і т.і., дає уявлення про симетрію, конгруентність, трансформацію розміру, форми. За кордоном Геоборд використовується для навчання школярів. В нашій сучасності з’являються різноманітні варіанти Геоборда. Вони називаються геометричний або математичний планшет. 

 

У чому користь геоборду? По-перше, він розвиває когнітивні здібності дитини: просторове і асоціативне мислення, увагу, пам’ять. По-друге, сприяє психосенсомоторному розвитку та розвиває дрібну моторику (розтягування, надягання гумок на штирі – корисна сенсорна «зарядка» для маленьких пальчиків!). По-третє, математичний планшет дозволяє самостійного вигадувати зображення, а значить, розвиває фантазію і творчий потенціал дітей. По-четверте, це відмінний метод розслаблення і зняття фізичного та психологічного напруження у дітей. До того ж, в процесі гри з геобордом дитина засвоює такі непрості геометричні поняття, як форма, розмір, симетрія і т.д.

 

Етапи корекційно-розвиваючої роботи з геобордом

 

1. Знайомство з новим обладнанням: розглядання геоборду, обмацування його площини та штирків.

 

2. Виконання завдань спрямованих на розрізнювання понять «право-ліво-верх-низ».

 

3. Виконання вправ на визначення кутів геоборду (лівий верхній, лівий нижній…).    Спочатку визначення вказівним пальцем руки.

 

4. Виконання завдань спрямованих на формування активних дій по відтворенню просторових відношень (для орієнтування на площині планшету проводились ігри з мілкими іграшками, орієнтуючись на зразок дорослого та його словесні вказівки, а потім за словесними інструкціями, діти переміщують іграшку по геоборду, коментуючи свої дії).

 

5. Виконання вправ на формування правильного диференційного захвату, де дитині пропонується набір гумок і завдання натягнути їх на штирі без будь якої інструкції.

 

6. Виконання вправ на з’єднання гумками різновіддалених штирків для розвитку точності та завершеності дій.

 

7. Створення гумками прямих ліній, коротких та малих, вертикальних і горизонтальних, діагональних, ломаних, зигзагоподібних.

 

8. Виконання вправ на створення трикутників, чотирикутників.

 

9. Виконання вправ на викладування різних предметів, тварин, візерунків за зразком педагога, за схемою.

 

 10. Створення на геоборді лабіринтів з гумок і проходження іх пальчиками та мілкими іграшками.

 

Ігри з геобордом (математичним планшетом)

 

1. Довільне фантазування: на великому полі можна придумувати власні творіння, робити лабіринти для чоловічків або, наприклад, «писати» гумками своє ім’я.

 

2. Вибудовування різноманітних геометричних фігур – різних за типом, кольором і розміром.

 

3. Малювання малюнків за схемою.

 

Заготуйте дидактичні картки з нанесеними на них крапочками так, як це зроблено на полі геоборда. Намалюйте на картках зображення і попросіть дитину повторити їх за допомогою гумок. Можна використовувати кольорові лінії і, відповідно, кольорові гумки.

 

4. На геобордах можна використовувати не лише гумки, а і нитки. З них можна зробити лабіринти і котити кульку або можна давати завдання – провести ниточку по геоборду так, щоб обхопити гвіздочки одного кольору і т.п.

 

5. За допомогою математичного плашнету можна відпрацьовувати навички рахування , наприклад, побудувати фігуру, у якої 4 кута, не обов’язково квадрат або прямокутник, побудувати фігуру з п’ятьма кутами і т.д.

 

6. Гра «Навпаки»: придумуєте на дошці малюнок і перемалюйте його на папір. Слідкуйте, щоб малюнок був згідний можливостям малювання. Давайте можливість дітям давати завдання дорослим. Їм це дуже подобається).

 

7. «Початок програмування»: зробіть дитині завдання на папері з точками, поруч з яким стоять цифри. Завдання полягає в тому, щоб створити малюнок поєднуючи лінії по цифрам.

 

8. Гра «Будиночки для тварин»: на планшеті за допомогою гумок створіть ячейки, куди можна поскладати тварин. Таким чином можна організувати справжню рольову гру.

 

 

                       

Було це давним-давно на нашій Україні. Жили у городі Чернігові брат із сестрою. Брат називався Яромир, а сестра — Доброслава.

 

Яромир був лицар славний, тисяцький у війську княжому. Коли виїздив, було, ранком із двору у степ — на білому коні, у блискучій зброї, попереду війська свого, то здавалося, що сонце ясніше світить і буйна трава степова до ніг йому стелиться.
На вулицях города всі з пошаною уступалися Яромирові з дороги, бо знали, що немає лицаря над нього. А найбільше боялися його люті половці у степах. Бо знали, що як тільки вийде він у чисте поле, як тільки махне мечем, то горе буде їм, поганим.
А Доброслава гляділа крізь мале віконце у своїй хоромині, як проїздив Яромир вулицями, і раділа, що ніхто не має такого хороброго брата, як вона.
Та ось вирушив великий князь київський на лютих половців. Пішов з ним і Яромир із своїми дружинниками.

 

Пройшло багато днів, аж ось повертаються княжі вої і кажуть Доброславі:

 

— Із сумною вісткою прислав нас до тебе князь київський: взяв лицаря Яромира живцем хан половецький у неволю. Повіз його в далекі степи половецькі. Даремно старалися ми його догнати...»

 

І заплакала Доброслава. А ранком, коли ще челядь спала, пішла у світ шукати свого брата.

 

Ще весело їй ішлося, поки проходила селами українськими. Тут люди радо її гостили, на ніч приймали, та ще показували, кудою їй у степи половецькі мандрувати. Ще неважко було, коли вийшла в степи українські. Трава там така буйна-буйна, а квітів барвистих так багато, аж за очі бере. А понад степом різної птиці стада, і всі летять на схід. Пішла за ними і Доброслава, бо знала, що туди дорога до половців.
Та вийшла у степи половецькі, а там уся трава жовта, зів'яла, гарячим сонцем спалена. Ні квітів, ні птичок не видно. А сонце пече, і йти важко. Та не приставала Доброслава, а все спішила, щоб якнайшвидше до Яромира дістатися.

 

Довго блукала вона степом, уже з утоми та голоду ледве ворушитись могла, аж ось — стоять у степу гострокінчасті половецькі шатра. Підійшла вона ближче і стрінула сторожу половецьку. Розказала їй, хто вона та чого шукає. Посміхнулися злобно половці і повели її до свого хана.

 

А хан і справді держав Яромира у себе, в наметі замкненого. І щоразу питав його:

 

— Чи хочеш, лицарю руський, Яромире, мені на службу стати, разом зі мною русичів воювати? Дам тобі, чого лиш забажаєш, ще й за сина свого тебе прийму».

 

А Яромир відказував:

 

— Немила мені твоя служба, хане. Я — руський лицар, а русичі вірні до смерти князеві своєму та землі своїй. Не буду я задля твоїх багатств наші звичаї прадавні ламати!»

 

І розлютився тоді хан дуже, сказав замкнути Яромира в окремому шатрі, куди ні один промінчик сонця не заходив, і наказав його самою водою та сухим хлібом кормити. І мучився Яромир, чорнів та охлявав з кожним днем. Вже здавалося: не то що мечем орудувати, а навіть кроку поступити не зумів би. А все таки, коли хан питав його знов, чи готовий він князя свого зрадити, Яромир відповідав: «Ні!»
Коли хан побачив Доброславу, задумав їй з помсти великого болю завдати. Сказав він:

 

— Є у нас лицар Яромир, та не хоче він сестри ні бачити, ні знати. Він уже до половців пристав і давно забув про Русь і про князя свого. І ти, дівчино, найкраще теж поклонися мені; тоді він, може, і з тобою говорити захоче».

 

І запалало личко Доброслави гнівом, і сказала вона:
— Може й поклонився вам мій брат, коли ви його чи то голодом, чи мукою приборкали. Та я вам не поклонюся ніколи!»

 

І, мов вітер степовий, вибігла з ханового шатра і помчалась у степ. А там упала на землю, від степового сонця гарячу, і гірко-гірко заридала, що відцурався братік її Яромир і землі рідної, і сестри своєї.

 

А потому встала і пішла, куди ноги понесли. І так зайшла знов у степ український. Почула знов, як заспівали хором пташки, побачила квіти барвисті, пахучі. І подумала: як же це міг братік мій такої краси відцуратися? От якби я змогла йому хоч трохи цих квіток передати!

 

Почала зривати квіти, сіла і заходилася плести з них сорочку для брата. Що білі квітки — то полотно, а що сині, червоні, жовті — то дивні взори, які вона на плечиках,

 

1) на пазушці  2) та на дудах 3) повимережувала.

 

Скінчила вона робити сорочку, завинула її в ніжне павутиння, щоб дорогою не понищити, і пішла знов у степи половецькі.

 

Підійшла до табору половецького темної ночі і стала сторожів благати:

 

— Занесіть цю сорочку лицареві Яромирові, що у вас пробуває!

 

Довго — довго не хотіли половці вволити її волю, а вкінці один із них змилосердився і сказав:

 

— Давай сюди, дівчино. Занесу я її твоєму братові, коли так дуже просиш!

 

Приніс сорочку, квітами українськими мережану, до шатра Яромира, кинув йому, а сам швидко пішов, щоб, бува, хто не підглянув.

 

Одягнув Яромир на себе цю сорочку і — диво дивне!

 

Що ось і ворушитись не мав сили, — а нараз знову сила давня, лицарська повернулася йому. Що колись здавалося йому, що вже ось-ось на землі половецькій йому марно загинути доведеться, — а тепер туга за рідною землею і на місці всидіти не давала.

 

Нічкою невидною викрався Яромир із намету ворожого і буйним вихром погнав у степ. Дарма, що половці на конях його здогнати хотіли. Він добре поміж травами високими ховався і їх щоразу зі сліду зводив.

Аж знайшов він у степу сестру свою Доброславу. Розказав їй, як то квіти українські, що з них вона своїми руками йому сорочку сплела, йому силу та відвагу дали, щоб із половецької неволі врятуватися.

 

Тоді пішли вони обоє в Україну. Де небо синє, де ясні зорі, де тихі води, де квітки — найкращі в усьому світі. А в городі славному Чернігові дожидали Яромира його дружинники.

 

І з того часу всі українки залюбки вишивають-мережають квіти барвисті. І хто лише гляне на ці квіти, хто їх рукою торкнеться, тому стає радісно на серці — бо така вже дивна сила тих квіток...

 

1) Плечики — рамена в сорочці.
2) Пазушка — розріз у сорочці спереду.
3) Дуди — долішнє закінчення рукавів.
За матеріалами: Леся Храплива. "Вітер з України". Оповідання та казки для дітей. Мюнхен, Українське видавництво, 1958, стор. 37 - 41.

„Хата без рушників, що родина без дітей”

 

Одним із найдавніших українських оберегів дому, родини є рушник. Вишитий рушник і захищав, і сил додавав, і кохання беріг. Бо закодований був одвічними життєдайними знаками – знаками Сонця, Води. 

 

Історія рушника настільки давня, що мало хто вже пам'ятає ту величезну, ба й навіть колосальну його роль у житті українського народу. Бо жодний день не проходив без рушника. Рушником витирали руки, тіло, з ним ходили до корови, поралися біля посуду тощо – він завжди був при руці, від слова “рука” й пішла назва “рушник”. Як ритуальну річ його вживали в усіх обрядах чи ритуалах від народження людини до її смерті: на родинах, на хрестинах, на весіллях, під час зустрічі, проводжаючи в дорогу; навіть труну в могилу спускали на рушниках.

 

Пригадайте звичай, який споконвіку існує в нашого народу -  зустрічати гостей, подаючи на вишитому рушнику хліб і сіль.
Під час будівництва хати рушниками підіймали сволоки, потім ці рушники дарували майстрам. 

 

На них приймали новонароджених, бо як риходила людина в життя - зустрічали її рушником. Мати готувала ще до народження дитини рушник долі. Для хлопчика вишивала на ньому дубові листочки, щоб сильним і мужнім був син, а для дівчини - калину, щоб гарна була, як калина. Цей рушничок після народження клала мати під подушку дитині. 

 

До породіллі приходили з рушниками, у які загортали хліб та солодощі, щоб життя новонародженого було солодким. Розв'язували рушник і промовляли:

 

"Радуйся, земле, радій, родино Радуйся з нами, нова дитино, В тебе доволі і ласки, і дива, Хай не цурається доля щаслива."

 

З ним несли дитину хрестити, на ньому благословляла мати сина чи доньку на одруження. Цей рушник берегли все життя.

 

З давніх-давен на Україні існував звичай: по закінченні жнив останній сніп перев’язували вишитим рушником і урочисто з піснями несли в село. Цей сніп називався обжинком. Обжинок приносили у село і це означало закінчення збору врожаю та початок весільних свят.

 

І особливо значну роль відігравав рушник у весільному обряді як один з найважливіших атрибутів.Саме рушником вистеляли дорогу на весіллі від порога до столу або від воріт до дверей хати.  Рушники дарували старостам, перев'язували через плече, якщо на заручинах доходили до згоди. Такі рушники називали плечовими. Рушниками зв'язували руки молодим, бажаючи їм щасливого подружнього життя.

 

"Почуєм, побачим, що нам скажуть,
Біленьким рушничком рученьки зав'яжуть..."

 

З рушниками проводжали людину в останню путь. До нині важлива роль рушника у похоронному обряді. Вона пояснюється медіативною роллю, яка невід'ємною частиною сфер життя і смерті, адже похоронній обряд сприймався як сполучна ланка між ними. Рушник - дорога життя, початок - народження, кінець - завершення житевогошляху. 

 

Недарма казали : „ Рушник – як доля , на ньому люди вишивали своє життя ”.

 

Відповідно до функцій, які виконували рушники, вони мали різні назви.

 

УТИРАЧ – рушник для витирання обличчя і рук.Вони були не вишиті, з цупкої тканини, рушники для рук , обличчя , тіла. Гостеві давали чистий рушник і воду на руки зливали, показуючи свою повагу до нього.

 

СТИРОК – невідбілені рушникидля витирання посуду і столу. Зі стирачем ходили корову доїти.

 

ПОКУТНИК – для прикрашання образів. Вони ще називались божниками та були гордістю для родини.  Для них брали найтонше відбілене полотно, вишиті.

 

ВЕСІЛЬНИЙ – для шлюбних церемоній.

 

ПЛЕЧОВИЙ – для пов’язування сватів.

 

ПОХОВАЛЬНИЙ – для похоронів.

 

Існували ще КІЛКОВІ РУШНИКИ  – для прикрашання дзеркала, портретів, картин.

 

Розвішували рушники біля вікон і дверей були обереги від злих сил.     

 

Дівчата мають знати про те, що тієї хвилини, коли братимуть до рук голку і полотно, думки і бажання їхні мають бути чисті, добрі й радісні. Тоді у рушнику буде чарівна сила.

 

         ДОДАТОК 5

 

ЗАГАДКИ І ПРИКАЗКИ

 

 

 

На портреті висить, красується,

 

в світлиці ним милуються.

 

                                          

 

Хто вмивається з ним привітається.

 

 

 

·        На весільний рушник стати – щастя й долю мати.

 

·        Хата без рушників – як родина без дітей.

 

·        Найдорожчих і званих гостей,

 

         Яких щиро у гості чекають,

 

        З хлібом, сіллю на рушнику

 

       В нашім краї завжди зустрічають.

 

·        Де сяє вишиття, там злагода і добре життя.

 

·        Рушники на кілочку — хата у віночку. 

 

·        Рушник – на щастя й долю оберіг.

 

·        Рушник – як доля , на ньому люди вишивали своє життя.

 

·        Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати – буде чим гостей шанувати.

 

·        Держи хату, як у віночку, а рушнички на кілочку.

 

·        У коморі сволок— на ньому рушників сорок.

 

·        Вода в відеречку — гостечку, вмийся,

 

Рушник на кілочку — гостечку, втрися.

 

·        Хай стелиться вам доля рушниками!

 

 

ДОДАТОК 6

 

КОНСПЕКТИ ЗАНЯТЬ

 

 

 

КОНСПЕКТ
інтегрованого заняття з зображувальної діяльності з пріоритетом народознавства для дітей 6-7 р.ж. з затримкою психічного розвитку

 

ДНЗ №221 «Пілот» (ясла-садок) комбінованого типу

 

Запорізької міської ради Запорізької області

 

 

 

Тема: «Знайомство з рушниками»

 

 

 

Вихователь групи ЗПР

 

Медведєва Тетяна Володимирівна

 

 

 

Мета: сприяти розвитку пізнавальних здібностей у дітей. Формувати уявлення дітей про рушник, як оберіг людини та оселі, про традиційне житло та побут українців в минулому. Дати знання про види рушників, їх призначення та використання. Розширити знання дітей про назви рушників, їх призначення в побуті. Продовжувати вчити описувати візерунки та малюнки на рушниках, застосовувати різні прийоми для розмальовування, прикрашання паперових рушників. Вправляти в умінні будувати прості та поширені речення. Удосконалювати навички у малюванні ліній різної ширини, хвилястих ліній, мазків, крапок, вміння симетрично заповнювати візерунком короткі сторони рушника. Активізувати словник дітей назвами рушників: утирач, грайлики, росяночки. Розкрити багатство українських рушників, багатство їх кольорів, різноманітність орнаментів.                   

 

Розвивати національні риси особистості (щирість, гостинність, доброту, щедрість через прислів’я, народні ігри); вміння аналізувати зразок, визначати послідовність виконаної роботи, естетичний смак, відчуття краси, увагу, пам’ять, мовлення, дрібні м’язи пальців рук. Виховувати інтерес до українського народного мистецтва, шанобливе ставлення до оберегів українського дому, до рушників, вишитих бабусею естетичні почуття позитивного ставлення до національних традицій, звичаїв, культури України.

 

Корекційна робота: Збільшувати обсяг уваги, розвивати вміння розподіляти увагу. Формувати цілісність сприйняття образу предмета. Активізувати мислительну творчу діяльність. Розвивати критичність мислення (об’єктивна оцінка інших і себе).

 

Матеріал: різні види рушників, скриня, м’ячики, ілюстрації «Українська оселя», дидактична вправа «Зроби візерунок», презентація «Україна – вишиванка», паперові рушники, фарби, пензлики, серветки, зразки рушників.

 

Хід заняття:

 

Психогімнастика «Встаньте в коло всі малята»

 

Дружно за ручки візьміться,

 

Один одному всміхніться,

 

В колі будемо займатись,

 

Не сваритись і ображатись.

 

Ми, розумні малюки,

 

Навчаємось залюбки.

 

Ротик звуки вимовляє,

 

Язичок не поспішає.

 

Очки звикли придивлятись,

 

Вушка звикли прислухатись,

 

Ручки гарно попрацюють,

 

Ніжки гарно потанцюють

 

Друзі ми і ти , і я –

 

Разом всі – одна сім’я»

 

         – Любі діти, я рада вітати у нашій групі тих, хто любить свій рідний край, свою землю, свою Батьківщину.

 

– Як називається наш край, де з вами ми живемо? (відповіді дітей)

 

– Як називають людей, які живуть в Україні? (українці)

 

– Чи гарно в нашій груповій кімнаті? Чому? Наші кімната прикрашена рушничками. Це роботи українських народних майстрів. Нашу країну ще називають Україна – вишиванка (показ карти України). В різних куточках нашої країни вишивають по різному і кольори вибирають різні.

 

– Якщо ви будете уважними, то можна почути і побачити багато цікавого. Мабуть, ви дізнались про що ми будемо говорити? (про рушники)

 

– Ви зараз живете в красивих цегляних будинках або квартирах. А щоб дізнатися як жили багато років назад ваші прадідусі та прабабусі в Україні, чим вони прикрашали своє житло, ми вирушаємо у подорож. Рушник, означав дорогу, рушити, шлях, який веде людину (взявшись за руки діти з вихователем під музичний супровід «Ой рушник-рушничок» А.Гросу ідуть «змійкою»).

 

Розгляд ілюстрацій «Українська оселя».

 

– Раніше не було жодної хати, де не вишивали жінки, бабусі, дівчата рушників. Вишиті рушники створювали затишок у хаті. У народі казали: «Хата без рушників, як родина буз дітей», «Рушник на кілочку, хата у віночку».

 

– Рушники вважали оберегами, вони боронили хату від нещастя, злих сил. Кажуть в українській хаті, як у віночку, бо вона прикрашена вишитими рушниками.

 

Дидактична вправа «Де знаходиться рушник?»

 

Мета: вправляти в умінні вживати прийменники на , над , під,). Рушник знаходиться над вікном, на столі…

 

Дидактична гра «Минуле – сучасне»

 

Мета: вправляти в умінні порівнювати інтер’єр сучасних квартир та українських хат.

 

Квартири, кімнати прикрашені картинами, фото, фотошпалерами, тюлями і шторами на вікнах , а українські оселі рушниками …..

 

– Діти, де ви бачили рушники? Де і коли люди використовували і використовують рушники? (відповіді дітей)

 

– Якими кольорами вишиті рушники? (червоними, чорними) Червоний колір – колір любові, доброти, кохання, це колір червоної клини, яку дуже люблять і шанують в Україні, а чорний колір – це колір землі-годувальниці, колір багатства, статку.

 

– А зараз нам торбинка-цікавинка підкаже, якими ще кольорами вишивають рушники та де їх використовують.

 

Презентація «Рушник як символ України»

 

– Отже, де використовують рушник? (відповіді) Так, вірно, рушник супроводжує людей упродовж усього життя.

 

– А чи знаєте, любі діти, як створюється рушник?

 

– Щоб створити полотно для рушника, потрібно посіяти льон, виростити його, зібрати, далі обмолочують, прядуть нитки, ткуть полотно.

 

– Давайте запитаємо чижика, пташечку, яка скрізь літає і знає, як з’являється рушничок.

 

Хороводна народна гра «Чижику – пижику»

 

«Чижику-пижику пташка маленька

 

Скажи мені чижику льон сіють як?

 

Ой так чи не так льон сіють так? (2 р.)

 

Скажи мені чижику льон збирають як?

 

Ой так чи не так льон збирають так? (2 р.)

 

Скажи мені чижику ткати рушник як?

 

Ой так, чи не так ткати рушник так? (2 р.)

 

Скажи мені чижику вишивати як?

 

Ой так чи не так вишивати так? (2 р.)

 

Скажи мені чижику прати рушник як?

 

Ой так чи не так прати рушник так? (2 р.)

 

Скажи мені чижику прикрашати як?

 

Ой так чи не так прикрашати так? (2 р.) »

 

 

 

– А що ще розказати хоче нам рушничок? Де люди зберігали одяг, рушники? (в скрині)

 

– «Дерев’яна гарна скриня в хаті – справжня господиня» (діти підходять до скрині і розглядають з вихователем рушники)

 

– Рушники бувають різні: побутові (для витирання обличчя, посуду).

 

Рушник, яким личко витираємо

 

Утирачем називаємо. (показ рушника)

 

         – В кожен стежок, майстриня вкладала душу, серце. Червона смужка – бажала людині, щоб їй завжди світило сонце. Зелена – зустріч з добрими людьми. Коричнева – щаслива дорога. Жовта – бажали людині міцного здоров’я, світла, тепла. Синя – ясного неба. Коли мама – проводжала сина у дорогу, вона дарувала синові такий рушник, який оберігав його від зла, нещастя, нагадував про тепло рідної домівки. Колись у родині діти мали свої утирачі. Ось який веселий рушничок весь у квітках, між ними дрібні листочки барвінку, його вишивали бабусі для своїх онучок-дівчаток і називалися вони – росяночки (показ). А ці рушнички з дубовим листям, виноградом, називаються грай ликами (показ), призначені вони для хлопчиків, щоб були сильні та сміливі.

 

– Рушник – стирач – для посуду і стола (показ).

 

– А ще у скрині є обрядові рушники: з хлібом сіллю на рушнику зустрічають гостей (показ); весільний рушник, коли люди одружуються, на ньому зображені пара голубів, виноград – це символи створення сім’ї, радості, краси, любові.

 

– Пасхальні рушнички, які використовують на Великоднє свято. Накривають кошик з крашанками, писанками, Пасхою, рушничком таким та ідуть до церкви (показ).

 

Вправа «Так чи ні» 

 

Мета: перевірити знання дітей про рушники з плесканням у долоні.

 

Рушник вишивали тільки червоним кольором (не плескають).

 

Рушник з хлібом зустрічали гостей (плескають).

 

Утирач – для витирання столу, посуду (не плескають).

 

Рушнички для дівчаток – росяночки, для хлопчиків – грайлики (плескають).

 

         – А зараз м’ячика тримай, чистомовки промовляй (діти підходять до кошика з м’ячиками і промовляють чистомовки, використовуючи шиповані м’ячики). 

 

Чок-чок-чок – вишитий рушничок

 

Чка-чка-чка – дали рушничка

 

Чку-чку-чку – візерунки на рушничку

 

– Давайте і ми придумаємо візерунок на рушничку.

 

Вправа «Зроби візерунок» 

 

Мета: створення елементів візернуків на геобордах.

 

– Молодці, діти, гарні придумали візерунки на геобордах.

 

– Рушники – обереги потрібно шанувати, берегти, які дарували нам наші прабабусі, щоб наше життя було щасливим. А ви хотіли б мати свій оберіг у будинку чи вдома?

 

– Я спробувала намалювати такі рушники – обереги., адже оберіг створений власними руками має величну захисну силу (розгляд зразків рушників).

 

– Чим я прикрашала рушнички? Якими кольорами? (відповіді дітей)

 

– Усі ви можете вишити свій рушничок. Але сьогодні ми будемо вишивати пензликом і фарбою і в кожного з вас буде свій рушничок. А щоб рушники вийшли гарними, нам допоможуть наші пальчики.

 

Пальчикова вправа «Голка-нитка» (з шнурівками).

 

Туди-сюди голка,

 

Туди-сюди нитка,

 

Як рушник повішу

 

– Хата буде квітка

 

 

 

Самостійна робота дітей (індивідуальна допомога, вказівки).

 

– Ось і закінчилась наша подорож. Ми побачили, як жили люди в давнину, дізнались про звичаї нашого народу, види рушників, якими кольорами вишиті.

 

– Що нового ви дізнались, що запам’ятали? (відповіді дітей).

 

– Ваші обереги чудові, а при бажанні ще стануть кращими, коли ви підростете і навчитесь вишивати.

 

 

 

КОНСПЕКТ

 

інтегрованого заняття з аплікації з пріорітетом народознавства для дітей 6-7 р.ж. з затримкою психічного розвитку

ДНЗ №221 «Пілот»

 

(ясла-садок) комбінованого типу

 

Запорізької міської ради Запорізької області

 

 

 

Тема: «Ой, рушник, рушничок»

 

 

 

Вихователь групи ЗПР

 

Реніна Тетяна Матвіївна

 

 

 

 МЕТА:

 

 Образотворча майстерня:  Вчити дітей правильно тримати ножиці і користуватися ними; навчати правилам безпеки діяльності; розрізати смужку паперу на прямокутники, а прямокутники на квадрати та прикрашати узором кінці рушника, комбінуючи форми за кольором. Охайно користуватися клеєм, пензликами для наклеювання, підставками для пензликів, серветками для промокання. Вдосконалювати техніку наклеювання.

 

Дитина в соціумі:     Ознайомити дітей з різними елементами вишивки; закріпити знання про використання рушників у побуті.

 

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі:    Вправляти у розрізненні геометричних фігур (квадрат, прямокутник) зі словесним поясненням їхніх характеристик (колір, величина).

 

Особистість дитини:   Вчити дітей узгоджувати свої дії під час спільних рухів, розвивати спритність, увагу та орієнтацію у просторі під час рухливої гри.

 

Літературна скринька:    Продовжувати вчити виразно розповідати по пам’яті вірші.

 

Мовлення дитини:  Активізувати словник дітей назвами рушників: утирач, грайлики, росянички. Розкрити багатство українських рушників, багатство їх кольорів, різноманітність орнаментів.                   

 

Розвивати національні риси особистості (щирість, гостинність, доброту, щедрість через прислів’я, народні ігри); вміння аналізувати зразок, визначати послідовність виконаної роботи, естетичний смак, відчуття краси, увагу, пам’ять, мовлення, дрібні м’язи пальців рук.

 

Виховувати інтерес до українського народного мистецтва, шанобливе ставлення до оберегів українського дому, до рушників, вишитих бабусею, естетичні почуття

 

КОРЕКЦІЙНА РОБОТА: Вчити аналізувати ціле зі складових його частин. Збільшувати об'єм зорових, слухових, тактильних уявлень; працювати над збільшенням поля зору, швидкістю огляду; розвивати окомір. Збагачувати чуттєвий досвід дітей.

 

МАТЕРІАЛ: національний куточок прикрашений рушниками, лялька Оксана, презентація до легенди, відео «Пісня про рушник», картки для дидактичної гри, смужка паперу (заготовка рушника), смужки червоного і чорного кольору, готові форми квітів, листочків, ножиці, серветка, клей, пензлик.

 

 

 

ХІД ЗАНЯТТЯ:

 

Комунікативна діяльність

 

Організаційна частина:                                                                        Добрий ранок, діти любі!

 

           Чи усе гаразд в нас в групі?

 

            Ви довкола озирніться,

 

            Один одному всміхніться,

 

           Щоб ніхто не сумував,

 

            З усіма радів і грав!

 

-          Привітаймося з нашими гостями.

 

-          А зараз подивіться, діти, на мене:

 

Чи я не хазяйка ? Чи не господиня ?
                                Гарно хату прибрала, їсти наварила.

 

- Здогадалися , хто я? Так, я господиня.

 

- А чи були ви, діти, хоч раз у справжньому музеї?

 

- Що ви там бачили?

 

-  А я сьогодні запрошую вас до свого міні-музею. Проходьте, будь ласка.

 

 

 

 Пізнавальна діяльність.

 

Розповідь вихователя про майстрів України:

 

 - Що ви бачите в моєму музеї? Так-це вишиті рушники. Ви сьогодні завітали до музею вишитих рушників.

 

- З давніх-давен українська земля славилася народними майстрами. В Україні вміли і ткати, і різьбити по дереву, виготовляли кераміку , і вишивати.  Ця майстерність передавалась із покоління в покоління.

 

       У народі говорили: «Хата без рушників — як родина без дітей.»

 

-           За давнім українським звичаєм у хатах збиралися майстрині, де вони ткали, вишивали, а під час роботи співали пісні. Ми зараз послухаємо одну з таких пісень:

 

(відео «Пісня про рушник»)

 

Вишиті рушники створюють затишок, зміцнюють родину. У народі казали: «Де сяє вишиття, там злагода і добре життя».

 

-          Подивіться як палахкотять багатством кольорів рушники в нашій світлиці.

 

Вправа «Біноклі»: - А щоб краще роздивитись рушнички, пропоную з наших ручок зробити біноклі.

 

Які ви, діти, бачите кольори на рушниках? А які візерунки? (Відповіді дітей).

 

Ой, чуєте? Нас хтось кличе? Це моя гостя, лялька Оксана. Вона хоче нам розказати, що рушники можуть творити дива. Ось сідайте й послухайте (увага на екран)

 

 

 

Легенда "Про майстриню Оксану”

 

         У невеличкому українському селі жила майстриня Оксана. Вона була дуже гарною вишивальницею: уміла вишивати надзвичайно гарні рушники, скатертини, серветки, сорочки-вишиванки. А допомагали їй в цьому – гостра голочка та кольорові нитки. Якось Оксана вирішила вишити покривало, але не просте, а чарівне. Узяла вона голку і почала роботу.

 

       Спочатку вишила на покривалі червоні маки та кетяги калини. Потім пару крилатих голубів та яскраве сонечко. Доклала чимало праці та майстерності. Тому вишивка вийшла дуже красивою. Кожен, хто поглянув на це покривало, забував про злість та сум.

 

         Відтоді в тому селі запанували мир, злагода та веселощі.

 

-А я пропоную вам теж трішки повеселитись. Пограти в гру «Голка та нитка».

 

Хід: діти стають в шеренгу та кладуть руки на плечі сусіда попереду. Ведучий-«голка», він вибирає напрям руху, вільно пересувається по кімнаті. Інші діти біжать за ним, намагаючись не розірвати ланцюжок. Якщо «нитка» рветься, «голкою» стає інший гравець. Під час руху діти промовляють слова:

 

Сюди-туди, голка,

 

Сюди-туди, нитка,

 

Ось тут буде листя,

 

Ось тут буде квітка.

 

-Повеселились, а тепер дітки хочуть розказати віршик, який називається «Рушник»

 

Дивлюся мовчки на рушник,

 

Що мати вишивала,

 

І чую: гуси зняли крик,

 

Зозуля закувала.

 

Знов чорнобривці зацвіли,

 

Запахла рута-мята.

 

Десь тихо бджоли загули,

 

Всміхнулась люба мати.

 

І біль із серця раптом зник,

 

Так тепло-тепло стало.

 

Цілую мовчки той рушник,

 

Що мати вишивала.

 

Д/г «Впізнай рушничок».  (вміти називати рушник за картинкою; кожна дитина обирає собі картинку з рушником та відтворювати елементи візерунків на геоборді )

 

-А зараз ми перевіримо, як добре ви знаєте назви рушничків.

 

-Як називається рушничок для хлопчиків-дошкільнят? (Грайлик. Вишиті по середині чорнобривці, з боку волошки та синій барвінок, а  між ними листячко дуба, листя любистку й вусики хмелю схожі на виноградні)

 

-А для дівчаток? (Росяничка. Вишивали на них цвіт яблуні та вишні, нижче ромашки й незабудки, а між ними дрібненькі листочки барвінку і вишеньки)

 

-А звичайний рушник, яким обличчя і руки витирають? (Утирач. На ньому різноманітні смужечки. Червона — побажання сонця і тепла; коричнева — щаслива дорога; зелена — зустріч із добрими людьми; синя та жовта — символи здоров’я та успіху).

 

-А що ж це за такий яскравий рушник? (Святковий.)

 

-А рушник для всієї родини? (Сімейний або весільний. На ньому вишиті два голуби — символ добра, миру в родині, які дивляться один одному в очі.)

 

Мотиваційна частина:      

 

- Ой, чуєте, щось лялька Оксана знову нам каже: до неї приїжджають гості, а вона не встигає для всіх вишити рушнички-утирачі, тому просить нас допомогти їй? Ви згодні допомогти Оксані зробити рушнички? Тоді проходьте в майстерню.

 

Перетворювальна діяльність:

 

-А вишивати ми будемо за допомогою ножиць, кольорового паперу та клею.

 

Показ роботи з ножицями (візьміть ножиці в ту руку, якою ви їсте (хто їсть правою-візьме в праву, хто їсть лівою-бере в ліву); в одне вушко просовуємо великий палець, в інше-середній, вказівний пальчик буде допомагати нам різати; ножицями працюємо обережно, не розмахуємо ними  перед собою та сусідом, після того як попрацювали, кладемо в тарілочку; беремо смужку паперу (якого кольору?) та розрізаємо навпіл, потім беремо іншу смужку (якого кольору?) (що це за фігура?) розрізаємо смужки навпіл і виходить інша фігура( квадрат)

 

На заготовках рушничків викладіть візерунок із квадратів (зверніть увагу, що кольори повинні повторюватись (спочатку чорний квадратик, потім-червоний, потім-знову чорний і т.д.)

 

Кожний квадратик приклейте на те ж місце, де він лежить (нагадати дітям, що змазувати клеєм потрібно білий бік паперу на спеціальній клейонці)

 

Сухою ганчіркою промокніть надлишки клею.

 

Пальчикова вправа « Вишиваю рушничок!»

 

-змотувати нитки в клубочок

 

Втягати нитку в голку

 

Імітувати вишивання:

 

                                     Сядьмо діти у рядок

 

І візьмемо рушничок

 

Ниточка до ниточки

 

Вишивають діточки

 

Самостійне виконання роботи дітьми.

 

 

 

-А може ще хтось з дітей хоче розказати віршик про рушничок.(діти розповідають вірш)

 

Біле поле полотняне,

 

Рівно ткане, чисто пране,

 

А по ньому голка ходить ,

 

За собою нитку водить.

 

 

 

Рушничок, рушничок

 

Нині вишивала

 

Червоненьку ниточку

 

 На рушничок клала

 

 

 

Він простелений тим, в кого серце

 

Не черствіє й дарує тепло,

 

Хай цей символ лишається вічно

 

В нашій хаті на мир, на добро.

 

 

 

Розгляд дитячих робіт (відмітити охайні роботи, залучати до аналізу дітей)

 

Оцінно-контрольна діяльність:

 

-          Що нового ви дізналися?

 

-          Що вам сподобалося?

 

-          Що вам запам’яталося?

 

-          Ось закінчилося наше заняття. Ви чимало дізналися про рушник у народних звичаях та традиціях, ознайомилися з обрядовою скарбницею українського народу.

 

-          А лялька Оксана вам дуже дякує й забере ваші чудові рушники для своїх гостей. А вас хоче пригостити шматочком смачного пирога.

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Борякова Н. Ю. Ступеньки развития. Ранняя диагностика и коррекция задержки психического развития. – М.: «Гном – Пресс», 1999. – 56 с. – ( Учебно-методическое пособие для дефектологов).

 

2. Борякова Н. Ю., Соболева А. В., Ткачева В. В. Практикум по развитию мыслительной деятельности у дошкольников. – М.: «Гном-Пресс», 1999. – 63 с.

 

3. Інтернет ресурси.

 

4. Кривоніс М. Л., Дроботій О. Л. Патріотичне виховання в ДНЗ. – Х.: Вид –во «Ранок», 2016. – 192 с. – (Серія «Сучасна дошкільна освіта»).

 

5. Марковская И. Ф. Задержка психического развития. Клиническая и нейропсихологическая диагностика. – М., 1993. – 198 с.

 

6. Ніколаєнко В. М. Народознавство в дошкільному навчальному закладі.  2 – 6  років. – 3-тє вид. – Х.: Вид. група «Основа», 2012. – 207, (Серія «ДНЗ. Вихователю»).

 

7. Подолання логопедичних проблем дошкільників/Упоряд.: Т. Бишова, О. Кондратюк. – К.: Вид. дім «Шкіл. світ»: Л. Галіцина, 2006. – 128 с. – ( Б-ка «Шкіл. світу»).